Івану Нечую-Левицькому – 185

Іван Семенович Нечуй-Левицький–видатний український письменник, етнограф, фольклорист, перекладач, педагог.

Народився Іван Семенович Левицький (Нечуй — літературний псевдонім) 25 листопада 1838 року у мальовничому містечку Стеблів, що біля Корсуня.

Саме в Стеблеві письменник спостерігав життя селян, що лягло в основу написання першої української реалістичної соціально-побутової повісті «Микола Джеря». Демократизм І. С. Нечуя-Левицького виявився і в повістях «Бурлачка», «Хмари», «Старі гультяї», «Поміж ворогами», в романтичній казці «Скривджені і не скривджені», деяких оповіданнях та у побутово-психологічній повісті «Кайдашева сім’я». Кращі його твори й нині не втратили своєї художньої цінності. Він утвердив в українській літературі жанр соціальної повісті та соціального роману. Письменник також звертався у своїй творчості й до історичної тематики, зокрема у повісті «Гетьман Іван Виговський», романі «Князь Єремія Вишневецький», казці «Запорожці». Видатний художник слова писав і драматичні твори – «Маруся Богуславка», «В диму та полум’ї», «Голодному й опеньки – м’ясо». Разом із П. Кулішем та І. Пулюєм зробив перший повний переклад «Біблії».

В Україні встановлена літературно-мистецька премія імені І. Нечуя-Левицького.