Урок "Крути... А соколи юні тихо у вічність ішли" Проведено у 7 класі. Проговорили про події, які сталися 29 січня 1918 року, виконували цікаві завдання. 

Зробили поробку "Пам'ятай про Крути. Пам'ятай Героїв"

 День пам'яті Героїв Крут

29 січня в Україні віддають шану українським студентам, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

Цього дня прийнято віддавати данину стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні воїни ЗСУ, стали на захист української держави від зовнішнього агресора.

Бій під Крутами - цікаві факти

У бою під Крутами українські захисники змогли зупинити наступ більшовиків. Потім вони організовано відступили, дорогою руйнуючи мости та дороги. Завдяки цьому Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж відбулося на заводі "Арсенал".

У ці дні тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. У цей момент було важливим те, що українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради.

9 лютого 1918 року підписали Берестейський мирний договір, згідно з яким УНР була визнана самостійною державою, а її сили оборони отримали підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

Які є пам'ятки та заходи на честь пам'яті Героїв Крут

• Близько 30 юнаків, які були страчені більшовиками, поховали біля Аскольдової могили. Усі вони - герої Крут, але прізвища відомі лише 19 захисників. На їхню честь Павло Тичина написав вірш "Пам'яті тридцяти".
• У 2006 році на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник.
• До 80-ї річниці бою було випущено пам'ятну монету номіналом 2 гривні.
• У 2019 році на екранах з'явилася історична драма Олександра Шапарева "Крути 1918". Її неоднозначно сприйняли глядачі.
• До Дня пам'яті Героїв Крут в Україні відбуваються тематичні лекції та зустрічі в музеях, історичні уроки в закладах освіти, організовують круглі столи та книжкові виставки, що висвітлюють хроніку подій січня 1918 року та подвиг Героїв Крут.

Бій під Крутами є не тільки трагічною сторінкою в історії нашої країни, а й відображає непохитну боротьбу українців за незалежність нашої держави. 

 

 Урок у 6-Б класі "Пам'ятаємо про Голокост", переглянули тематичні відео, згадали "Що таке Голокост", коли та за яких обставин відбувався.

Створили "Метеликів пам'яті" та розмістили їх у інсталяції

🕯 Міжнародний день Пам'яті Жертв Голокосту🕯

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.
Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –

таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
Утім, останній рік війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.
Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.

А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.
І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження.
Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.

За минулий рік ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.
       Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

       Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.
Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.

       Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.

       Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.

Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Значить, нам потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

 Інсталяція "Гордюсь, що я Українець" за участі учнів 2-4 класів

 День Соборності України

Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

 Міжнародний день дітей винахідників

росія руйнує українські освітні заклади, унеможливлює нормальне навчання українських дітей. Маленькі українці вимушені навчатися дистанційно, в укриттях, підлаштовуватися до постійного дефіциту електрики та проблем зі зв'язком. Але навіть за цих умов у наших дітей не вщухає прагнення розвиватися, вигадувати щось нове, просувати та реалізовувати власні проєкти та винаходи.

Попри війну, діти-науковці продовжують працювати над ідеями, що виникли до війни, і завзято генерують нові. Юні українці дбають про екологію, здоров'я, шукають нові джерела електроенергії, розробляють інноваційні пристрої для захисту Батьківщини. Українські підлітки, що захоплюються наукою, роблять свій внесок у розвиток країни та підкорюють міжнародні конкурси власними винаходами.

Це не так уже й легко — досягати успіху попри всі перешкоди та всупереч непростим будням воєнного часу. Сьогодні, у День дітей-винахідників, ми щиро пишаємося талантами та наполегливістю юних українських винахідників. Віримо, що саме наші геніальні діти здатні не тільки зробити Україну країною майбутнього, а й змінити на краще весь світ!

10 інновацій, які школярі розробили попри війну: від пристроїв для розмінування до стоматології на Міжнародній космічній станції.

1. Лазерний 3D-сканер для архітекторів та будівельників - , Даніл Арабаджи, учень Запорізького ліцею "Логос"

2. Подбати про здоров'я серця - Анастасія Куруленко —  учениця 11-го класу Політехнічного ліцею НТУУ "КПІ"

3. Стоматологія для астронавтів - Учні 11-го класу Софія Давидова, Михайло Гарькавець, Єлизавета Садчикова, Владислав Волков і науковий керівник Андрій Самойлов

4. Робот-розмінувальник - Студент КПІ 17-річний Ігор Клименко

5. Дрон-міношукач - школяр з Івано-Франківська Юрій Тумир.

6. Робот-аватар для саперів -  у Луцьку 15-річна школярка Аліна Сичук

7. Повербанк для військових - Львівський школяр, 15-річний Захар Щурко

8. Чиста вода має бути доступна кожному - Школярка з Миколаєва Любов Слесаренко

9. З думкою про довкілля - 5-річна Альона Зикова з міста Апостолове

10. Пристрій для дезінфекції - Випускниця Старокостянтинівського ліцею імені Михайла Рудяка Діана Богатир

 День Пам'яті Кіборгів

Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.

20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.
«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.
Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.
Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році ДАП став символом оборони Донеччини від російських окупантів, так сьогодні фортецями залишаються донецькі міста, зокрема Соледар і Бахмут, які демонструють усьому світові приклад української стійкості та мужності.